Зелені тіні по душі майнули —
М’якого моху свіжо-чистий тон,
Безжурності глибокої затон,
Одбите у прийдешньому минуле. Блаженні будьте, уші, що почули
Святого щастя золотий закон!
Воно — в вінку із виноградних грон —
Мене в брудній таверні не минуло. Прийшло — засяло... Легковійний дар
Безмежності і вільного зітхання
Серед померлих життьових примар! Холодний вітер на світанні,
Та злото дня на сході вироста...
Блаженні будьте, мовчазні уста!-