Спинилось літо на порозі
І дише полум’ям на все,
І грому гордого погрози
Повітря стомлене несе. Умиється зелене літо
І засміється, як дитя, —
Весни ж і весняного цвіту
Чи я побачу вороття? Чи весняні здійсняться мрії?
Чи літо не обманить їх?
Чи по степу їх не розвіє,
Мов пух на вербах золотих?—