Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Ліна Костенко - Лейтмотив щастя

Мені страшно признатися: я щаслива. Минають роки, а ти мені люб. Шаліє любові тропічна злива – землі і неба шалений шлюб. Вколисана в ніч, тобою омита, хитає мене серед білого дня. Ковшами самотності сплачене мито за всі незнання і за всі навмання. Нещасть моїх золоті обжинки. Душа моя, аж тепер сп’янись. Ох, я не Фауст. Я тільки жінка. Я не скажу: “Хвилино, спинись!” Хвилино, будь! Лише не хвилиною, а цілим життям – хвилюй і тривож! Аж поки мене понесуть із калиною туди… ну звідки… Тоді вже що ж…