Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Євген Маланюк - Молитва

Все упованіє моє На Тебе, мій пресвітлий раю... Воркував голубий Іордан за її плечима, Крильми срібними краяли вічну блакить голуби, Її звали Марія.— А як же вгадать твоє ім’я,Що його десь шепочуть дрімучі дніпровські степи? Там — під теплим вітром ніжно рипіли оливи, Кедри широкошумні кликали в холодок... ... Чи це буде, коли молоком забуяє вишневий садок, Чи не станеться в буряній ночі осінньої зливи? Між нарцисами Назореї — біла лілея — Під збанком з водою хилила смагляве плече... — В басаманах ріллі, о кривава моя Галілеє, Чорна праця землі степовую мадонну пече! Між зеленої рути — блакитним барвінком встала, На сорочці — не заполоч, то — закипіла кров... Та недаром, недаром гарматами проорало Трудну путь прийдешнім століттям через Дніпро! Та недаром, недаром весь степ кістками засіян, І на кожнім хресті придорожнім розіп’ято біль. Припонтійським степам породи степового Месію, Мадонно Диких Піль!