Леонід Мосендз - Осіння ніч... Коротка, як і влітку...
Осіння ніч... Коротка, як і влітку...
— Ніщо не вдієш, дівчино, прощай!
— Я буду ждать. Повернешся ти швидко?
— Я буду вірною! Не забувай! Був ясний ранок. Злотом старовинним
прозорився напроти сходу ліс.
Усе здавалось довіку незмінним,
як ти сама в спижевій рямці кіс... Та я через далеке і прадавнє
минув межу твоїх здогадних меж!
Чи ж ще ти Пенельопо — Ярославно,
снуєш безплідність килимних мереж?