До дзвінкого водограю
З шумом балю в голові
Я збігаю по терасах,
По розсипаній жорстві. Пруг оранжевого світла
На каміння ліг і щез,
Наче хвиля, що розквітла,
Білосніжний польонез. І із рук байдужих квітку
Я кидаю в глибину,
Із Нормандії згадавши
Молодого старшину. У похмурому Дюнкерку
Він сідає до стола
І мережану хустину
З рукава переклада.