Є. П. Поцілуєш, різко і суворо,
А в очах — морозяна блакить,
А в очах — розриви і простори...
Ет, не нам, товаришу, любить! Ще зіниці тугою розкриті
І сухі тривого. уста
(Скоростріли мовкнуть, перегріті,
І кіннота лаву розгорта...)В ухах досі ще п’янюче-лунко
Дзвін копит і скреготи землі...
Хай дарують: в нашіх поцілунках
Наші хижі, спрагнені шаблі.