Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Богдан-Ігор Антонич - Пісня мандрівника

Шумить у серці вітер, кров огонь бурлить. О, допекла вже бруків, мурів, цегли гидь! На берег моря туга, в край землі жене, де океан манить піснями хвиль мене. Покину стукіт вулиць та піду, де пристань, де линв протяжна пісня й щоглів має триста, де кораблі, човни по хвилях бурних линуть. Не стану, аж на них очима відпочину. Почую вітру рев і мев почую крик, хвиль булькіт і води об стіну човна сик, та відгук, що стерна справляє оборот. Тоді скажу: це мій до моря поворот. О, допекла вже бруків, мурів, цегли проза! Тужу за морем, батьківщиною матроса. Шумить у серці вітер, жар вперед жене. На море! Гей, на море!! Сум тут вб’є мене.