Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Богдан-Ігор Антонич - Романтизм

Над морем в хмарах марить чорна галич, ліричний місяць потопає в тінь. І дикі скелі й синя далечінь. Пливуть похмурі Байрона ушкали. В городі в темну ніч самітний Вертер на зір вазі сам важить світ і серце своє й сумує, що живе, не вмер ще. О ти, покрово хворих серць, о смерте! Є два світи: один круг нас, а другий — це ми; між ними вічна боротьба лягає на життя клеймом напруги. Чи ж не сильніші в грудях буревії, як порожнечі дійсності клятьба? — Не знали, що гарніший світ від мрії.