Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Богдан-Ігор Антонич - Прошак під церквою

Мохнатий, мохнатий, патлатий, курлапий та клишавий та чеверногий вилукуваті підігнув під себе ноги й більмом споглядає на сонячну лату. Брудний, космогрудий, від бруду руді підняв груди. Беззуба щока, спорохнявіле ясно. О, сонце всім світить так ясно, всі рівні є люди.