Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Богдан-Ігор Антонич - До музи

Навіщо ти прийшла до мене й застукала в вікно? Навіщо серце б’є шалене, а думка з ним водно. Навіщо ти прийшла до мене, веселкою заблиснула в вікні? Навіщо серце ти шалене в ці безпросвітні будиш дні. Тисяча питаннів падає на наші уста, тисяча шляхів навхрест лягає нам під ноги, тисяча зірок свої вказує нам дороги, тисяча вогнів палає, й далі темінь пуста. І не знаємо, як привітати дні, що грядуть, моряки сліпі на корабельній світа вежі. Музо, вигнана за дійсності вузької межі, чи загубиш у шляхів мільйоні ранішню путь. Я не потраплю, я не зможу, я не зможу для тебе вирізьблювати, мов діаманти, вірші, як дні кругом все гірші, все гірші. Але я знаю: в цю хвилину непригожу небавом, може, навіть нині нараз тебе побачу в простої людини чині. Навіщо ти прийшла до мене й застукала в вікно? Навіщо серце б’є шалене, а думка з ним водно. Навіщо ти прийшла до мене й застукала в вікно? Навіщо серце б’є шалене? А може, чує що воно.