О чорний пугачу, не кряч,
що всюди лиш журба є,
бо є ще радісний рубач,
що дрова з піснею рубає. Ще є веселий дроворуб,
веде з життям невпиннорукопашний бій, завжди веселий, наче дуб.
Поете чорних рук, потіхи зерно сій! Бо прийде, прийде нагороди день
терплячим, милосердним і хоробрим.
Не знатимеш уже сумних пісень.
Найбільше щастя – бути добрим. Понести радість і любов
до бідних, до похилених, нуждарських хатІ стільки нарубати дров,
щоб більше не булонетоплених кімнат.