Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Богдан-Ігор Антонич - Суворий вірш

Не втекти вже, дарма, від жорстоких цих днів, не втекти вже ні в мрію, ні в пісню. Мов фальшива струна, так дзвенить кожний спів під суворих світань весну пізню. Вже не вирватись більше з затислих обійм, треба глянути дням просто в вічі, хоч навпроти вдаряє скажений прибій, невблаганним нас визовом кличе. Не сховатись, дарма, в тиху тінь самоти, не закрити долонями зору. Гострий відблиск і відгомін хвиль долетить крізь імлу, хоч найбільш непрозору. Не сховатись, дарма, під наметом краси, в чаді п’яному строф кришталевих. Вітре днів, мої власні слова рознеси, на шляхах їх розвій стомилевих! О поете, дарма, вже тобі не втекти, треба визнати те, що найгірше: чи самого себе не оббріхуєш ти в цих п’янливих, розспіваних віршах?