Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Богдан-Ігор Антонич - Троянди

Пора троянд спізнилась, сестро, так довго ждали, аж приходить. На милі сонця, світла верстви розміряно і землі й води. Хоча це світло надто кволе, хоч надто рано й сніг упертий, ощадне сонце й зелень гола, все ж день рясний на чар нестертий. В крові з троянд умивши руки, під горлиць воркування перше ідем, далека, поміж буки, зоря з зорею й серце з серцем.