Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Богдан-Ігор Антонич - Буря

Надходить буря. Сиві вільхи в тривозі туляться до себе. Щоб відідхнути, просить пільги, хоч на хвилину, в багрі небо. Мов стовп, піднявся вихор тричі, і сяють блискавки, аж маки червоні сплющують зіниці і клоняться хорунжим ляку. Кларнетів схлип, і вітру помах, і виє лис — нічний астроном. Червона неба папілома прорізана, мов бляха, громом. Це з-понад бурі безкрай вільний, схилившись, риє в хмарах ями. Тоді слова швидкі й доцільні, мов леза, схрещую з громами.