Горять, як ватра, забобони
віків минулих — снів іскристих.
В китайці заходу червоній
моєї молодості місто. Лопочуть зорі на тополях,
і люди хрестяться з тривоги,
коли ножами місяць колють
хасиди в чорних синагогах. Моє містечко таємниче
в хлоп’ячих споминів заслоні!
І знов минула юність кличе,
як давні кличуть забобони.