Нагадала мені віхола,
Що окоп мій заміта,
Як ти в госпіталь приїхала,
Вся від сонця золота. Вся в цвіту пругкої зрілості,
Смаглощока і туга,
Від дівочої невмілості
Іще більше дорога. Чи й тобі оця хурделиця
Хоч що-небудь нагада?
... Сніг сухий степамистелетьсяІ окоп мій заміта.