Так тяжко, так гірко іноді буває,
Що рад би, здається, померти в цю мить. А глянеш у небо високе, безкрає —
І знову захочеться в світі пожить. І знову ожие у серці розбитім
Огонь, що, здавалось, давно вже погас. Якісь там є тайни у вічній блакиті,
Якісь там є сили, втішаючі нас!