Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Олесь Гончар - Сцена в степу

А найприкріше для мене, Що свідків тоді, як на зло, Цієї страшної сцени У мене в степу не було. Коли я наїхав на міну І кінь мій став на диби. По самі йому коліна Зчесало обидві ноги. І дивиться він похмуро, І каже: ти думаєш, я німий. Ти відстібаєш кобуру, Що ж... коли хочеш... Добий! Тоді був і я потрібний, Коли я тебе рятував, Тоді ти в підкови срібні Дбайливо мене взував. Ти у віршах тоді славословив, Ніяк нахвалитись не міг. А зараз ти хмуриш брови, Коли я лежу без ніг. Може, й для мене нежатий Десь шелестить овес. Може б, і я хотів мати Аби хоч який протез. Не думай, що я не знав, Куди я ногою ступав. Я теж ветеран — Увесь із зашитих ран. Їв би одну солому, Пив би не воду — лід. Якби вернувся додому Живий... хоча й інвалід.