Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Роман Купчинський - Накрила нічка, та й тихесенька...

Накрила нічка, та й тихесенька, Земленьку кругом. Лиш вітер мряки жене злегенька Над розіспаним лугом. І до любови накликають Чарівниченька-солов’ї. а місяць срібний розтягає Чарівну пряжу мрій. Там при окопах на долині Стоїть поручник молодий. Йому щохвилі вилітає Зітханнячко з грудей.“Спи, дівчино, спи, кохана, Злоті мрії-сни. І про мене, голубонько, Не забудь спімни”. А там у Львові музики грають, Танець жваво йде. Дівочі очі як зорі, сяють, Любка всіх вперед веде. І усміхається чарівно, І клонить голову на грудь. А сотник просить, сотник молить: “Кохана, не забудь”. Сіріє ранок, світла гаснуть, Тяжіє сонна голова. А сотник шепче ще до вушка Прощальнії слова.“Спи, дівчино, спи, кохана, Злоті мрії-сни. І про мене, голубонько, Не забудь спімни”. Ударив гранат, як грім гримучий, Землю розгорнув. Збудив окопи і ліс дрімучий, І ставок, що вже заснув. Там при окопах на долині Лежить поручник молодий. Йому потічком випливає Червона кров з грудей. І знову стихло все довкола, Ставок заснув, здрімнувся ліс. А тільки вітер по соснині Зітхання тихо ніс.“Спи, дівчино, спи, кохана, Злоті мрії-сни. І про мене, голубонько, Не забудь спімни”.