Ніби гріб, хатинка низька,
Де на світ родився я;
Там була моя колиска,
Там живе рідня моя. Я родився серед смутку,
Виростав я в морі сліз...
В кождім кутику-закутку
Чув прокльони, зойки скрізь. Чим ми, бідні, винуваті,
Що гризе нас вічний біль?
Голод, холод, в нашій хаті,
А по стінах бруд і цвіль?! Я родився серед болю,
Хоровитим виростав,
Туча вбила хліб на полі,
В хату голод завітав. З нужди батько в гріб звалився
І лишив нас без часу...
Я в широкий світ пустився;
Може, щастя принесу...