Так любить душа одинока
Далекий і тужний мотив:
Журливе журчання потока
І шелест пожовклих садів. Крізь шибку малого віконця
Так любо дивитись мені
В ту мить, як по заходу сонця
Конають кроваві огні. В ту мить я пригадую знову
Колишні щасливі часи,
Пригадую давню розмову,
Про що шелестіли ліси. І знову в душі невеселій
Встають верховинські згадки,
Ліси, полонини і скелі
У хвилі гірської ріки. І знов причуваються дзвони,
Що липнуть над рідним селом, –
І довго душа не холоне,
Шепоче вечірній псалом.