Як душа до душі заговоре
Про далекий і страчений рай,
То здригаються скелі і гори,
І змовкає журливий ручай. Вони знають той смуток душевний,
Що в піснях виливають серця,
Вони чують той голос таємний,
Що шепоче до серця співця. І того так здригаютсья гори,
І того затихає ручай:
Їм знайоме всесвітнєє горе
І за згубленим раєм одчай.