Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Дмитро Загул - HEIMWEH

Десь до осель далеких, Аж за Дністер і Збруч, Летить наш тужний клекіт, Як журавлиний ключ,Летить, як той трикутник, Над зеленню озер, До друзів незабутніх, До стомлених сестер. До нас їх крик донісся, І зойк їх прилетів, Як невесела пісня Невільних наймитів. З-під панських оборогів, З просяклих кров’ю піль Несеться довгий стогін Про їх нестерпний біль. Куди ж той сум подіти? До кого понести? Ми наймитів тих діти, Тих наймичок брати. Як нам плачів не чути За сотні довгих миль, Коли просвердлив груди Різкий колючий біль? Його ми й тут зібрали На вільному степу, Мов кулі й самопали На люту боротьбу. Брати мої в неволі, Батьки мої в ярмі, Ще бути там, на полі, Запеклій боротьбі! Тоді-то принесем ми На гони панських нив – До тебе, люба земле, Свій переможний гнів. Розтрощим наші ярма, Розвієм зойк і біль; І зникне штик жандарма Із наших вільних піль. До гір, до сіл далеких, До кинутих земель Нехай летить наш клекіт, Як вічний журавель. До друзів назабутніх, До стомлених сестер – Летить, мов ключ-трикутник, – За Прут і за Дністер.