Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Дмитро Загул - Дивлюсь у далеч

Дивлюсь у далеч буйних вод, де біла чайка хвиль черкає, і думка – молодий пілот – женеться з вітром у безкрає... О, скільки радісних пригод у серці здійснення чекає! Стихія дзвонить, мов жива, а з-за гори ударом грому – грозою пристрасть ожива і в серці злива хмаролому... Летіть, окрилені слова, як літаки з аеродрому! У море пристрастей і бур, де вітер холодить обличчя, в стихії лоно таємниче кидайся, наче буйний тур! До вільних і міцних натур удача чайкою кигиче. Пускайся в далеч без вагань, не скигли віршем на папері, не зачиняй до серця двері і не розводь тягучу твань, – нехай заломами артерій течуть метали почувань. А як нудьга – зелений сплін – роззявить пащу, наче Молох, то думка, як залізний дзвін, задзвонить голові на сполох, що неминуче жде загин усіх знудьгованих і кволих. Мотором, серцем, затремти і добивайсь на щастя права... Дороги кличуть у світи, як жінки усмішка ласкава... Прорвися, як вулкана лава, з-під скелі суму й самоти! Нехай п’яніє голова у вихрі бур, у дзвоні грому, – хай знову пристрасть ожива, шукає в боротьбі пролому! Летіть, летіть, мої слова, ви – літаки з аеродрому! Угору, вгору буйний льот! Хай синіх обріїв черкає уява – молодий пілот... О, скільки ще нових пригод у серці здійснення чекає! Дивлюсь у море буйних вод, чекаю радісних пригод, де оргія стихії грає...