Чи не марні марю мрії,
Коли стільки вже століть
Постать матері Марії
Тут примарою стоїть. Ледве чутно скорбний голос:
“Я примарою умру!”
В мене й серце розкололось
На Марію і Мару. З них одна стоїть марою
Під раменами хреста,
Друга гострить ясну зброю
Вирушати на міста. З гордим прапором Марута
Серед натовпу пливе:
Пропадай, стара отруто!
Ми п’ємо вино нове! Скорбно слухає Марія
Ще нечуваних пісень:
Переможна наша мрія!
Великодній день. І мені, як часом сниться
Зойк заплаканих зозуль;
Та ясніше сяє криця
Під ударом куль. Марно марили ми досі
Про Марію, про одну!
Дві, як сестри, русокосі –
Вийшли разом на війну. Серце стримати не може
Враз утіхи і жалю.
Може, друга переможе
Тугу страждущу мою. І загоїть давні болі
Поневолених людей.
І розвіється на волі
Сум Марії віковий.