Може, й так.
Я не справдив надій
І малого гуртка...
Але знаю:
В праці важкій
Не скривила рука. Може, й так.
Я одсталий для вас, –
Віра моя замала...
Але знаю:
Любов до пригноблених мас
В моїм серці росла і цвіла. Може, й так.
Помилявся, схибив,
Згайнував, змарнував свій час...
Але руки свої
Потом солоним кропив
Не раз і на раз. Тільки брехня:
Я не кликав ніколи назад.
Не покличу й тепер!
До останнього дня
Свого поту з чола
Не обтер.