Сонячні панелі, ранки золоті, –
Що ж ви невеселі, друзі молоді? Звідки в вас ті жалі? Звідки той мотив?
Вам одкриті далі неймовірних див. Ні за чим тужити – перед вами світ!
Вами не прожито й трьох десятків літ. Киньте непотрібний і нудний мінор!
Задзвоніть як срібний, як веселий хор. Хай квилить і плаче про важкий тягар,
Хто в душі і вдачі – люмпенпролетар.