Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Дмитро Загул - Осінній мотив

І знов я стою У пожовклім гаю, Що серцю про старість нагадує, А зісохле і тлінне Листя осіннє Крутиться й падає, Крутиться й падає... В душу мою. І щемить моє серце, щемить Од натуги осінньої туги, Бо знову до серця Шелестом б’ється Одірване листя. А серце тремтить, Воно б’ється і рветься Й за листям пожовклим летить. А в садках, Що відходять у тишу, Кров’ю горить Золотаве вмирання, Ходять алеями тихі зітхання І вицвіле листя на гіллі колишуть. Завмерло кохання Між сосон крислатих, Зараз там холод осінній І випрілий запах... Зелена галузка Комусь махнула, мов хустка, Комусь на прощання, А на безлюдних стежинках, Покритих мерцями, – Німа самота І запущена пустка. Я самотній стою У пожовклім гаю, Зітхаю – Вдихаю і п’ю, Легені наповнюю В’ялим повітрям – І на захід, За сонцем у путь, За шелестом вітру Пускаю зітхання І тугу мою. Я замовк і стою У пожовклім гаю, Де щохвильки З осінньої гілки Бронзові сльози падуть. І щомить Моє серце щемить Од натуги Осінньої туги, Що її до весни, До весни не спинить, Доки зеленню гай Не одягнеться вдруге.