Що вам сказати, мамо,
Праведнице безталанна?
Темрява ходить не прямо —
В неї душа захланна. Всюди пекельне рало,
Що вимагає покори,
Навіть шляхи заорало,
Навіть обстригло гори. Маємо власну домівку —
Отже, Всевишній з нами...
Вже ми навчились корівку
Пасти попід тинами. Ріки пересушили.
Переробили природу —
Тільки б нам душі лишили
Не вкоротили роду! Темрява ходить не прямо —
Є в неї пишне гасло...
Горщика ставте, мамо,
Доки в печі не згасло.