Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Микола Руденко - Дніпро взимку

Нема Дніпра, нема, та й годі — Є вкрита снігом далина. Лише зненацька у негоді Хрустіння криги долина. Але мороз у повній силі, Дерева інеєм взялись. Там, де гойдались гори–хвилі, Курей селянських патра лис. Він озирається зловтішно: Ось що накоїла зима. Йому і боязко, і смішно: Де ж той Дніпро? Нема, нема. В снігах немов сліди від борон — Рубають хмиз на берегах. І кряче тристалітній ворон — Недобрий, лиховісний птах. А селянин косу готує, Він розпізнав за довгий вік: Там, попід кригою, нуртує Живий, нескорений потік. Якщо просвітиш пильним оком Зимові товщі неживі, Між сонцем і отим потоком Зв’язки помітиш вікові. І зрозумієш за хвилину Дніпрових вод глибинну суть: Живі, невидимі краплини Скресання дух в собі несуть. І що той ворон навіщує, Набреше лис на сонця щит, Дніпро весняний не почує, Бо люта крига вже тріщить.