Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Микола Руденко - Із окопних часів, із важких лихоліть...

Із окопних часів, із важких лихоліть, Не зумівши миритись на хлібі легкому, Я дерусь по драбині, що в грудях стоїть, Хоч високих щаблів і не видно нікому. Десь там птахи співають і сонце живе, Та в самому собі це пізнати не просто. Ось уже досягаю вершини сливе — Раптом падаю вниз, мов з дірявого мосту. Та жаліти не варто, бо все ж таки я Дещо встиг зачерпнути на світлій вершині — Зазирнув поза небо, де в зорях буя Творчий дух, що шукає притулку в людині. Він без мене — ніщо, я без нього — сліпий. Наче тіло й душа, ми єдині достоту. Сходь на гору, безсмертя із обрію пий — І, зійшовши в долину, рушай на роботу. І повірте мені: найдорожча — вона, Перемога, яку я дістав над собою. Хто це звідав хоч раз, той навіки пізна: Не існує у Всесвіті важчого бою.