Здригнеться гай гіллям напругим,
Повіє запахом суниць...
Концтабір там, де в тридцять другім
Вбивали молодих черниць. Де підіймали їх на леза
Ґвалтівники тупі, брудні...
До дроту тягнуться берези —
Чернички в білому вбранні. Ні, їх оплакувать не варто:
Вони нас бачать крізь дроти.
Вони зійшлись на Божу варту,
Щоб наші душі вберегти. Щоб вгамувати біль розлуки
І відігнати смуток наш...
Зелені коси, білі руки
І незнищенний Отченаш.