Микола Руденко - Помру за дротом, чи тверда рука...
Помру за дротом, чи тверда рука
Напише косо: “Вислати за межі”?
Порине в хмарку тіло літака,
Щоб загубитись в сонячній пожежі. Чи встигну з неба помахать Дніпру
І мовити синам: живіте чесно?
А може, все не так і я помру
В краю, куди не заглядають весни? Моїм сусідом буде по землі
Старезний мамут чи його нащадок.
І пом’януть в якутському селі,
Дихнувши в простір горілчаним чадом. А через рік і сліду не знайти,
Де жив я, зліплений з земного пилу.
І тільки ти... Я знаю, люба, ти
Віднайдеш у снігах мою могилу. І захистиш той горбик від наруг —
Не покладешся на чужі гаразди...
Як добре те, що віднайшовся друг —
Той друг, якого вже хотіли вкрасти!