Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Микола Руденко - Я тікав від людей...

Я тікав від людей, Щоб з деревами поговорити — Добрий спомин мене Й поза ґратами не полиша. Задивлялись у воду Гіллясті мої фаворити — І світилась над ними Зеленого сонця душа. Я їм вірші читав, Таємницю звіряв чи образу — Тільки горлиця чула Та хмарка, Та тиха ріка. І ніхто з них Довіру мою Не потьмарив ні разу. І лягала мені на плече Росяниста рука. Ми були — мов сім’я. Нас докупи в’язали незримі Струни Логосу — Дух. Що тримає земне й неземне. І відомо лиш їм, Що кажу я оце не для рими: Нині тільки вони Пам’ятають живого мене.