Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Микола Руденко - Втома

Не криюся: життя мене стомило, Бо знає втому навіть мідний дзвін, Що також скаржиться: якби не било — Безмежно довго не старівся б він. Якби мене ізмалечку й донині Життя не катувало, не товкло — Мені, можливо, в тихій самотині На старості б ще й затишно було. На пасіці поміж валками сіна, Щасливий від червневого тепла, На сонці вигріваючи коліна, Я б споглядав, як трудиться бджола. І мир в душі, і злагода, і тиша. Вітрець — і той голубить сивину. Колись вечірня зірка заколише — І я навік під вишнею засну... А те, котре мене живим робило, Скресає, мов забуте відкриття: Якби у дзвоні не гойдалось било — Вже не було б ні дзвону, ні життя.