Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Микола Руденко - Туман, туман... Як бинт до гнійних ран

Туман, туман... Як бинт до гнійних ран. Чи сонце вигляне хоча б у травні? Коли на вишки падає туман, Ми з вільним світом майже рівноправні. Що розпогодиться — нема приміт В газетній сліпо зверстаній колонці. А де він є сьогодні — вільний світ? Мо’, на Юпітері або на Сонці. Всміхаєтесь? Якщо немає крил, То й ангел навіть — лиш мураш, не птиця. Живі світи не на один копил — Вони є там, де вам і не присниться. Земне життя — то є одна із форм. Жорстока форма. О, яка жорстока! Краса, що припадає нам до ока — Це, виявляється, для когось корм. Давно земля мене оцим пече — Тут лиха і кривавих справ без ліку... Сідає голуб на моє плече — Бо добре знає: віджену шуліку.