Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Микола Руденко - Павук

Де взяти сил, щоб знову стати Посеред неба павуком І болі Всесвіту всотати, Й дощем пролитись над ліском? А дощовинню-павутинню Віддати душу і слова — Хай розсипає попідтинню, Де мова пращурів жива... О мово, мово! Рве основу Чиясь муштрована рука. А ти відновлюй знову й знову — Така вже доля павука. І зуби стисни в кривді, в горі, А сльози росами розвій. І хай тобі позаздрять зорі — Святій упертості твоїй. Краплини понад шляхом битим — Мов намистини у разку. Твої слова вродились житом, Синів зачавши в колоску. Синівська мова нетутешня Мудрішає із кожним днем... Хай рве основу чорна клешня — Павук у хмару вріс вогнем.