Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Микола Руденко - Іржа часу

Горланить радіола через стіни, Коханку з перепою б’є сусід. А я гортаю фото з України — Від тих, кого не бачив десять літ. Це лихо — фотографії від друзів. Іржа часу! Хто глум твій не терпів? Мов губить листя сокорина в лузі, Так падає волосся з черепів. Себе не бачиш — ліпше видно друга. Який він красень був! Часи, часи... В очах загасла поривань напруга, Розмились риси мужньої краси. Куди воно пішло? Невже на вроду У сил небесних також є ліміт? Хвали чи лай породу і природу — Твої слова не перероблять світ. Коли надходять невеселі дати І з вуст жіночих маєш відкоша, Хто Фаустом не зажадає стати, Якщо у нього водиться душа? Такий товар не для старих валізок — Сьогодні інша мова, інший сприт. І Мефістофель вже не метафізик: За пляшку добуває Маргарит. Оці містерії щоночі бачу — Гуртожиток до ранку не стиха. Сміюсь крізь сльози. А частіше плачу. Та не суджу — Бо й сам не без гріха.