Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Микола Руденко - Іще б мені хоч раз відвідати поляну...

Іще б мені хоч раз відвідати поляну, Де в травах гомонять дуби–богатирі; Де золото кульбаб надвечір гасне тьмяно І повагом пливе шуліка угорі;Де в осоці верба, підгризена бобрами, Мов скеля, нависа над талом молодим; Де треба, щоб зладнать з лихими комарами, З сирого кізяка густий добути дим. Тут, кажуть, уночі горять вогні болотні Чи світяться корчі, зотлілі до трухи. Тут днює череда, в якій корів півсотні, А власники — по черзі пастухи. Вони щодня мені щось розказать повинні (Що я пописую, те відають усі). А я дивлюсь на них — і навіть в ластовинні Несхибно впізнаю продовження Русі. Та ж сама мова в них і та ж селянська втома (Мов щойно звідти ми — женем бджолиний рій). Де в світі не бував — ніде не мався вдома. І тільки серед них побачив серцем: свій! Якби мені сказав той, хто не любить жертви, Кому віддавна жаль життя і підошов: — Туди не йди, бо там тобі належить вмерти,— Я б, не вагаючись, на землю ту пішов.