Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Микола Руденко - Геоцентризм

Я знову чую не нову розмову, Поза якою пустка і пітьма: Земля — одна на всю Світобудову Жива планета, іншої нема. А хтось зітхає так глибокодумно, Немовби зауважити хотів: — Це дуже сумно. Боже, як це сумно! Адже ж цей світ — Не кращий із світів... Тим часом той, хто ловить у тенета Сліпої влади — до оцих тривог Додав своє: — Одна жива планета? Ха–ха! Тоді я неспростовний бог... Це так йому припало до вподоби, Що замість храму освятив тюрму. І весь народ — учені й хлібороби Молитись нині змушені йому. І люди дякують в тупій покорі За те, що дихання лишив їм дар. А дехто стверджує, що навіть зорі З його наказу світять із–за хмар. Лиш дивний Всесвіт з краю і до краю, Мов на весні закохане дівча, Лукаво зорями–очима грає — Він цих смішних тривог не поміча.