Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Микола Руденко - Лілея

Де небо зажурилось над землею, Де голос пташки завмирає в кленах, Серед латаття водяна лілея — Мов білий Сіріус між хмар зелених. Але щоб дух людський у неспокої Дістав наснагу від її цвітіння — Серед намулу й гнилизни слизької Повинно в муках корчитись коріння. Раніш далеко від людського ока Вона з коріння візьме лушу білу — Лише відтак її мета висока Підійме на поверхню, вже дозрілу. Тож хай отам, де вільне сонце гріє, Де люди звикли до безкарних творень, Моя духовна квітка заяскріє — Бо родить нині Тільки чорний корінь.