Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Павло Глазовий - Золоті руки

Поталанило зустрітись двом старим друзякам, Що не бачились, напевне, двадцять років з гаком. Пропустивши по чарчині, ходять по квартирі І тихенько розмовляють, збуджені і щирі. Гість любується портретом: — Гарна балерина! — Посміхається хазяїн: — То моя дружина. — Гість картину розглядає: — О, яка картина! Хто так здорово малює? — Теж моя дружина. — Гість побачив піаніно у кутку кімнати. — Грати любиш? — То дружина... Я не вмію грати. — От так жінка! — гість радіє. — Руки золотії. І танцює, і малює, навіть грати вміє. — А хазяїн сумно каже: — Перша гарно грала, Друга добре танцювала, третя — малювала. А проте найкраща жінка, дорогий мій брате, Та, що вміє борщ варити і білизну прати.