Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Павло Глазовий - Синок

Оббивати чорним двері увійшло у моду. А за тими за дверима сидить син народу. У приймальні під стіною від вікна до входу Натопталось щонайменше сорок душ наоду. Раптом — брязь! — у телефоні задзижчала кнопка. Син народу з кабінету вилетів, як пробка. Підкотилася до ґанку дорога машина, І помчався син народу до вищого сина. Люди ждали-виглядали та й пішли додому. Не діждалися в синочка сорок душ прийому. Є такі, що на трибунах звуть себе синами. А до крісел як дорвуться, то стають чинами. А яка ж то осоружна бісова личина, Що нікого знать не хоче, крім старшого чина!