Стрепенулася завіса, тихо розійшлася.
В темнім залі все завмерло. П’єса почалася.
Здоровенний, широченний стіл стоїть на сцені,
А за ним сидять мужчини — інженери, вчені.
Йде нарада. Йдуть дебати. Виступи. Питання.
Так минула друга дія. Так пройшла й остання.
Люди ляпнули в долоні й розійшлись помалу.
Лиш дідок один лишився, не пішов із залу.
Молоденька білетерша мовила старому:
— Вибачайте, що турбую. Час уже додому. —
Той поглянув — пусто в залі. Розійшлися люди.
— А концерту після зборів, — запитав, — не буде?