Дмитро Павличко - Між нами завжди той повинен бути...
Між нами завжди той повинен бути,
Хто навидить тебе чи навпаки...
Він з нами п’є і крадькома в чарки
Нам підливає доброї отрути. Від неї ми п’янієм, як рекрути,
Свою любов б’ємо на черепки,
А потім їх, як ті материки,
Складаємо, щоб цілість їм вернути. Яке то щастя – із болючих плить
Знов будувати форму нездоланну,
Єднати гори, втоплені в блакить,Знаходити в безмежжі океану
Той острівець, що затуляє рану
В планеті серця й солодко болить.