Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Дмитро Павличко - Якби могла прийти до мене цеї миті...

Якби могла прийти до мене цеї миті Та дівчинка моя, що в сяєві блакиті Приходила колись, весела, як струмок, І вся вливалася в ріку моїх думок, Просвітлюючи їх своєю чистотою Аж до самого дна, якби вона святою Дитинністю мене пойняла нині знов, Я б у собі згасив грімниць буремну кров, Пал невдоволення, за ідеалом тугу, Посвяти печію, ненависті напругу, Печаль обов’язку, зневагу до раба – Стлумив би я в собі! І знову голуба Моя душа була б, як та вода зі звора, – Та вже не прилетить моя любов прозора. І добре, що нема нікому вороття, Що на одну любов дано одно життя. А в той далекий час – я добре пам’ятаю – Рай принесла вона – зробив я пекло з раю, З її невинності я честь кував свою, А з кротості – той меч, що гостриться в бою, З незайманих зітхань суворі блискавиці Творив я і вганяв, як цвяхи, в чола ниці, З блаженних намірів робив я дзвін добра, Щоб він горлав – “ганьба” або кричав – “ура”, Прозорість радісну я взяв на силу гніву, Я тінню світла став, дав правій – руку ліву, Я цілий світ любив у дівчинці моїй, Я сотворив себе з її дитячий мрій, І добре, що вона вже не прийде до мене, Не прояснить моє від почувань теменне, Від боротьби трудне й палюче єство, В якому дух життя справляє торжество.