В тюрмі, за ґратами, в неволі
Мені приснилася... тюрма.
Але не ця. Ні ґрат нема,
Ні варти. І всього доволі. І світ — ідилія сама.
І люди — стовпище моголів
З кокардами, а серцем голі:
Кричать, а мова в них німа,Полуда очі заступила,
На світ їм глянути несила,
Всі ждуть... початку чи кінця? Відпущення гріхів чи страти?
І гупають об ребра-ґрати
Безвинно-заячі серця.