Ліна Костенко - За чорно-синьою горою, на схилку радісного дня...
За чорно-синьою горою, на схилку радісного дня,
Малює хмари пурпурові якесь веселе чортеня. Зеленим пензликом тополі — кривенькі кігтики в крові.
Пасуться коні нетипові у сутеніючій траві. Долина з чашею туману, а далі схил і небосхил —
Усе кургани та й кургани ще не заораних могил. Так що ж ти, схоже на шуліку, у тебе вітер в голові,
Малюєш обрій споконвіку такий червоний у крові?! Вікам посивіли вже скроні, а все про волю не чувать.
Порозпрягали хлопці коні та й полягали спочивать. Чи так їм спиться непогано, що жоден встати ще не зміг?
Пасуться коні під курганом, чекають вершників своїх.автор: Ліна Костенко