Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Юрій Тарнавський - Жінка іде в сад

Жінка іде в сад, Бере з собою руки, приладдя, подібне до своїх кінцівок, торкається скель, які минає, немов з кущів, струшує з них краплі, неподільні, як непаристі числа, зачіпляється частинами тіла кущів, блискучих від дощу, як скелі, з гострими боками, що не гнуться, грунт сягає її легенів, і вона забуває, що мусить дихати. Вона заглядає під власну тінь, розхиляє очі, як кущики трави, квіти, як кров, капають з її чола чи пальців, і вона не бачить, як її тулуб падає в той час у білу яму неба, що над нею.